Стародавній метал, який ожив

Стародавній метал, який ожив: унікальне відкриття з глибин Перу

Археологи й матеріалознавці з Pontificia Universidad Católica del Perú (Ліма) разом із фахівцями з Max Planck Institute for Iron Research (Дуйсбург) оголосили про сенсаційне відкриття: металева сплавна пластина віком понад 1 500 років, знайдена в печері «Картання» у регіоні Апурімак, виявилася надзвичайно стійкою до корозії й фактично неушкодженою.

За словами керівника проєкту, професора María Elena Rivera, аналіз структури показав:

«Ми маємо справу із сучасною й надзвичайно витонченою технологією обробки металу, яка випереджала свій час на кілька століть».

Що саме виявили

  • Пластина виготовлена з залізно-нікелевого сплаву з домішками міді та трьох рідкісних металів — ними займається команда з Дуйсбурга.
  • Поверхня демонструє структуру “мікро-матричної решітки”, під час дослідження за допомогою скануючої електронної мікроскопії (SEM) були зафіксовані наноскопічні канали діаметром ≈15 нанометрів, які, як вважають вчені, працювали як «самоочищувальний фільтр» для корозійних іонів.
  • Хімічний аналіз показав, що виріб піддавався термічному обробленню при температурі ≈960 °C, а потім — швидкому охолодженню у середовищі з високим вмістом азоту, що є технологією, характерною для сучасного жаростійкого виробництва металів.

Відкриття змінює уявлення про технології доколумбової Америки

Раніше вважалося, що металургія корінних цивілізацій Америки була примітивною порівняно з сучасними технологіями. Нове дослідження суттєво змінює цю картину. Вчені припускають, що сплав міг служити для:

  • виготовлення елементів астрономічних інструментів, які витримували агресивне середовище;
  • компонентів високоточного інструментарію чи ритуального обладнання;
  • основи для тканого металевого композиту, ще невідомого сучасній науці.

Чому це важливо

Для археології відкриття має кілька значущих наслідків:

  1. Пересуває часову межу розвитку металургії — технологію раніше вважали “модерною” лише з XIX–XX століття.
  2. Дає новий поштовх для досліджень “втрачених технологій” й стимулює міждисциплінарну співпрацю археологів, матеріалознавців і фізиків.
  3. Відкриття може впливати на сучасну металургію: “структура самоочищення” та “нанокаталіз” корозійних процесів можуть знайти застосування у майбутньому в сталих матеріалах для будівництва, космонавтики чи екотехнологій.

«Ми ще не знаємо, чи це був ранній прототип сучасної технології чи унікальний експеримент, але факт лишається: наші уявлення про минуле мають бути оновлені», – коментує професор Rivera.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *