Дослідники UC San Diego та компанії Algenesis перевірили, чи здатні мікрочастинки рослинного поліуретану розкладатися під дією мікроорганізмів. Результати, оприлюднені 21 березня 2024 року, показали значне розкладання в компості протягом приблизно семи місяців.
Що залишилося після 200 днів
Матеріал подрібнили й досліджували кількома методами: вимірювали виділення вуглекислого газу, відновлювали частинки з проб та аналізували хімічні продукти розкладання.
За повідомленням університету, через 90 днів вдалося повернути близько 32% рослинних мікрочастинок, а через 200 днів — приблизно 3%. Звичайний пластик у контрольних пробах майже повністю зберігся. Хімічний аналіз додатково вказував на розщеплення полімерних ланцюгів.
Умови мають значення
Результат не означає, що будь-який виріб із такого поліуретану повністю зникне в морі за 90 днів. Компостування, морська вода та експлуатація виробу — різні умови. Так само наведене дослідження не підтверджує міцність 42 МПа або універсальну заміну шин та електроніки.
Практичний сенс роботи — перевіряти не лише рослинне походження сировини, а й долю дрібних частинок після завершення служби матеріалу. Біосировина сама собою не гарантує біорозкладності.
Інший підхід до пластикових відходів розглянуто в нашій публікації про переробку пластику на водень і графен.