Світло може не лише прискорювати міжзоряне вітрило, а й створювати гальмівний внесок у його рух. Такий результат отримали Чао Шень і Цзяцзе Лі з Харбінського технологічного інституту в теоретичній роботі, оприлюдненій на arXiv 2 червня 2026 року. Це препринт із розрахунками, а не випробування апарата на релятивістській швидкості.
Чому зі зростанням швидкості слабшає тяга
Автори окремо розглянули внески падаючого, дзеркально відбитого та дифузно розсіяного світла. Через ефект Доплера всі вони слабшають у міру розгону вітрила. Чисельне моделювання також показує: найінтенсивніше швидкість зростає на початковому етапі прискорення.
Особливість дифузного розсіювання — наявність критичної швидкості, після якої його внесок змінює знак і стає гальмівним. Тому реальні оптичні властивості поверхні важливі не менше, ніж потужність джерела світла.
Не абсолютна межа міжзоряного польоту
У роботі прямо зазначено: навіть після зміни знака цієї складової сумарна радіаційна сила продовжує прискорювати апарат. Отже, результат не означає жорсткої заборони досягати більшої швидкості. Він уточнює енергетичні витрати та вимоги до конструкції майбутніх світлових вітрил.
Про іншу незвичайну роль світла в космічних технологіях читайте в нашому матеріалі про отримання квантово-заплутаних фотонів із сонячного світла.
