Дослідники з Університету Саутгемптона у співпраці з Національним музеєм природничої історії в Парижі опублікували в серпні 2026 року роботу, в якій за допомогою 3D-біомеханічного моделювання реконструювали руховий апарат Archaeopteryx. Результати важливі тим, що вони пропонують механістичне пояснення початкового етапу розвитку пташиного польоту.
Автори створили комп’ютерну 3D-реконструкцію, що включає м’язову динаміку та враховує аеродинамічні навантаження і межі міцності скелета. Модель дозволила симулювати взаємодію м’язів, кісток і сил повітря у різних комбінаціях рухів.
У технічних тестах було просімульовано мільярди комбінацій рухів для моделі масою 400 грамів. Аналіз показав, що анатомія плечового пояса та відсутність кіля робили неможливим зліт із місця або з розбігу з використанням крил у ролі основного рушія.
Моделювання також виявило, що понад 90% початкової енергії для підйому generувалося серією скоординованих поштовхів задніх кінцівок, описаних авторами як «hop, hop, and away». Це вказує на провідну роль ніг у початковому відриві від опори.
Науковий висновок роботи — розв’язання столітньої суперечки між гіпотезами «з дерев униз» та «із землі вгору»: результати підтримують стрибковий генезис пташиного польоту. Дослідження містить подробиці реконструкції та симуляцій, які підкріплюють цей висновок.
Значення таких реконструкцій виходить за межі однієї викопної тварини: вони допомагають зрозуміти, як анатомічні зміни сформували сучасних птахів. Для порівняння з нинішнім різноманіттям тварин цікавою буде стаття про рідкісні фото гуари та гривистого вовка.