Сохан Ґодла та Космін Іліє з Колгейтського університету дослідили, чи могли чорні діри — нащадки ранніх «темних зірок» — зробити значний внесок у наногерцовий гравітаційно-хвильовий фон, який вивчають пульсарні таймінг-масиви. Роботу опубліковано 17 серпня 2026 року в Physical Review D. Це теоретична модель, а не підтвердження існування темних зірок або встановлення єдиного джерела сигналу.
Темні зірки — гіпотетичні ранні зоряні об’єкти, які могли отримувати енергію від анігіляції частинок темної матерії замість звичайного термоядерного горіння. Їхній колапс міг залишати масивні зародки чорних дір, даючи подальшому зростанню значну початкову перевагу.
Такі зоряні залишки не слід називати «первинними чорними дірами» у спеціальному космологічному значенні. Тут ідеться про ранні зародки та їхніх надмасивних нащадків, а не про чорні діри, що виникли з первинних неоднорідностей речовини без зоряного попередника.
Автори порівняли два сценарії: зародки від темних зірок та прямий колапс газу. За певної кількості зародків на одиницю об’єму надмасивні чорні діри першого сценарію можуть давати основну частину модельного сигналу PTA. У розглянутих розрахунках внесок другого сценарію менший. Результат залежить від припущень про формування, зростання та злиття чорних дір.
Модель пов’язує проблему ранніх надмасивних чорних дір із сучасними гравітаційно-хвильовими вимірюваннями. Окремий матеріал про спектральні ознаки «чорної діри-зорі» стосується іншого запропонованого типу об’єктів і сам по собі не підтверджує гіпотезу темних зірок.
Джерело: Reconstructing PTA measurements via early seeding of supermassive black holes.
