У серпні 2026 року Лабораторія космічної фізики опублікувала метод картографування термосфери, який базується на орбітальних даних 1 200 супутників Starlink; це важливо для точнішої оцінки стану верхніх шарів атмосфери та ризиків для супутникових угруповань.
Дослідники використали високоточні телеметричні дані GPS та виміри акселерометрів від супутників для реконструкції коливань густини атмосфери. Такі дані дозволяють фіксувати зміни, що виникають під час проходження апаратів через різні ділянки орбіти.
Ключовим технічним елементом аналізу стало вивчення гальмування апаратів на висоті близько 500 км. На основі цього впливу на рух супутників дослідники побудували динамічну карту верхніх шарів атмосфери.
Отримана карта має просторову роздільну здатність, яка, за авторськими висновками, раніше була недосяжною для стаціонарних наукових місій. Це дає змогу відстежувати короткочасні та локальні флуктуації густини в термосфері.
Практичне значення моделі полягає в тому, що оператори супутникових сузір’їв зможуть точніше розраховувати ризики орбітального сходження та прогнозувати вплив геомагнітних бур на низькі навколоземні орбіти.
Нові дані допомагають краще зрозуміти, як працює супутникова інфраструктура на низьких орбітах; більше про розвиток угруповання можна прочитати в матеріалі про сучасний стан лазерної мережі Starlink.